|
|
Головна » 2012 » Червень » 18 » Ірпінь зникає із зеленої мапи через знищення вікових лісів
1:02 PM Ірпінь зникає із зеленої мапи через знищення вікових лісів |
Забудовники не гребують ні братськими могилами, ні цвинтарем, не кажучи вже про парки та здравниці...
Колись затишне і охайне курортне містечко, що розкинулося посеред вікових сосен, стає дедалі більше схожим на один зі спальних районів столиці. Причому далеко не найвищого ґатунку. Розрекламовані таун-хауси, які забудовники натикують скрізь по Ірпеню, як огірки в банку, на затишне житло зовсім не схожі. Ні балконів, ні просторих стоянок для автомобілів, ні сучасних дворів з дитячими та спортивними майданчиками там не знайдеш. Самі лише будинки, збудовані вікно у вікно. Утім, це вже тема іншої розмови. Сьогодні йтиметься про те, що найбільше хвилює кожного мешканця Ірпеня – те, на що перетворюється їхнє місто і як безбожно зникає найбільша цінність їхнього краю – столітній ліс.
Готуючи цей матеріал, ми поспілкувалися з багатьма мешканцями Ірпеня. Їх обуренню щодо окупаційного режиму, встановленого владою разом із забудовниками, просто немає меж. Але далеко не всі ірпенчани готові відкрито відстоювати свою точку зору, багато людей взагалі бояться називати свої імена. – Ірпінь, – кажуть, – це "бандитський Петербург", тут кілька сімей тримають у своїх руках усе місто так, що можуть і по голові дати тим, хто багато говорить. У нас це не рідкість. І зникають люди, таке теж буває...
Колись ми прокидалися під звуки піонерських горнів, тепер – під скрегіт екскаватора
– Коли Олег Бондар був мером, – розповідає мешканка Ірпеня, яка попросила не називати в газеті її прізвища, – депутати міськради, більшість з яких були від партії «Батьківщина», прийняли рішення 16 паркових зон, це десь 36 гектарів землі, залишити під місця відпочинку – парки. Прийшла нова влада, Скаржинський, більшість депутатів тепер від Партії регіонів, то на перших же сесіях вони почали роздавати землю. Я знаю, що вже на першій сесії вся ірпінська земля була перекроєна, а всі парки розділено на земельні ділянки. Але їх надавали не тим людям, які стояли в черзі, – інвалідам війни, чорнобильцям, іншим пільговикам. Ні. Земельні ділянки отримали лише ті люди, які їм потрібні.
Ось біля мого будинку, там ще поруч військовий госпіталь, був залишений попередньою владою лісовий масив як парк для відпочинку людей. Тепер тут уже 4 будинки зведено. Днями буквально за одну ніч вирізали залишки лісу, загородили ділянку парканом і почали чергове будівництво.
Чистий був парк, гарний. Ми тут гуляли з дітками. Ті, хто відпочиває чи лікується в госпіталі, теж тут гуляли. І взагалі до Ірпеня багато людей приїжджало. Бо раніше це було місто-курорт. А зараз воно перетворюється на спальний район Києва. Знищено всі будинки відпочинку, дитячі санаторії, піонертабори. Десята, одинадцята, дев'ята лінія – це все були піонерські табори й санаторії. Ми прокидалися під ранкові піонерські горни, а тепер слухаємо, як екскаватори риють котловани. А що будують, ніхто не знає. Нас про це не питають. Усе робиться тишком-нишком, навіть дерева повирубували вночі, щоб уникнути спротиву людей.
Серед жертв депутатів опинився й парк дитинства, де люди розмалювали дерева, щоб лісорубам було соромно сокиру підняти, та сквер загиблим воїнам. Його не врятували навіть братські могили – мер уже підписав рішення про забудову.
«У нас парків у місті немає як таких. У нас є зелені насадження. Є два парки, які ще не доведені до кінця, – «Перемога» і «Правди». Можливо, десь якась помилка є у прийнятті рішень, але вона несуттєва», — вважає ірпінський міський голова Володимир Скаржинський.
Такі дії міської ради суперечать не лише Земельному кодексу, а й здоровому глузду взагалі. Правоохоронні органи все те ніби бачать і ніби щось роблять, тільки тріски від вирубаних дерев як летіли в усі боки, так і летять.
На братських могилах не ставлять хрестів – вандали висотки будують
– На території санаторію «Ірпінь» розташовано центр реабілітації хворих, які перенесли операцію на серці, – розповідає місцевий житель Лаврентій Кухалейшвілі. – Це єдиний в Україні центр, де проходить реабілітація людей після операції на серці. Сюди приїжджають хворі з усієї України, навіть з Азербайджану, бо в них такого немає… А раніше цей центр був єдиний у Радянському Союзі. Його хотіли закрити рік чи два тому. Тоді люди вийшли, провели акцію біля Кабміну, там було близько 700 осіб, і все ж таки добилися, щоб його залишили. А зараз його знищують по-іншому. Ось і сьогодні хворі, які тут лікуються, вийшли на вулицю, щоб сказати, що вони проти всього свавілля, яке відбувається на території санаторію.
За чинними нормами на кожного пацієнта санаторію повинно бути 45 кв. метрів. Якщо скласти кількість відпочивальників санаторію та кількість хворих кардіологічного центру, то їм має бути виділено 9 гектарів землі. А тут усього було 8. Два гектари вкрали тут і два гектари вкрав архітектор Бабушкін отам біля церкви для себе. Виходить, за існуючими нормами санаторію і кардіоцентру вже й так не вистачає землі. Та й взагалі, уявіть, що то буде за лікування, якщо прямо під вікнами спочатку будуть зводити багатоповерхівки, а потім житимуть багато людей.
Якщо чесно, Ірпінь знищено за останні роки. Щодня тут вирізають сотні дерев. В основному вночі, наскоками. Ми їх зупиняємо, не даємо різати, так вони виїжджають уночі, зрізують дерева, валять їх і тікають.
Почалося все з Парку героїв. Хотіли будувати п’ятиповерхівки поряд із братською могилою. Це нечувано!..
Солдати, які там поховані, саме на цій землі й загинули. Вони там окопалися, коли почався наступ на Ірпінь, і їх там німці перестріляли. Місцеві жителі розповідали, що тоді захороненням займатися було нікому, самі жінки лишалися в місті, а вони не могли їх підняти, тому закопували загиблих солдатів прямо в окопах.
Тобто фактично хотіли будувати на кістках. Ми вийшли і сказали, що такого не дозволимо. У п’ятницю закопали перший стовп, у неділю провели мітинг, в якому взяли участь 300 чоловік, а в понеділок уже приїхала туди будівельна техніка й хотіли встановлювати паркан. Ми їх звідти прогнали. Раз телебачення приїхало, вдруге, і наступного дня ми провели величезний мітинг, було 5 телеканалів. Тоді вже всі дізналися про цей скандал. І тоді ж увечері мені зателефонував редактор однієї зі столичних газет і сказав, що на сайті УБР з’явилось повідомлення, що Жириновський надіслав телеграму Януковичу з приводу знищення цієї могили. Тобто скандал набув обертів, і за 2 дні сесія міськради це рішення скасувала. Але як!
Вони скасували рішення про виділення землі нібито на підставі заяв людей, які отримали там ділянки. Тобто нібито люди написали, що заберіть, мовляв, наші ділянки. Та як люди могли таке написати? Якщо ту землю вже продали. І приїхали будувати зовсім інші люди. Друга, третя особа… І на підставі ось такої маячні Ірпінська міська рада скасувала рішення.
Я подав до суду, щоб нормально по-людськи скасувати в судовому порядку те рішення. Але мені відмовили, мотивуючи тим, що формально рішення вже скасовано. Тобто суддя Линник, про нього окрема розмова, бо нинішній позов знову потрапив до нього. І він уже 2 тижні працює над тим, щоб повернути оці вкрадені зони. За цей час одну зону вже знищили в районі військового госпіталю. За ніч – 1 гектар лісу! І ось тут у парку Лісний два будинки спорудили…
Тепер для того, щоб Ірпінь був курортом, нам не вистачає аж 100 гектарів лісу. Вже не вистачає… Ірпінь – це унікальне місто в лісі. Всі це знають. Завдяки такій унікальній природі на території Ірпінського району було близько 50 санаторіїв, піонертаборів. Зараз один з цього боку залишився. І табір імені Гагаріна від заводу «Артема» – єдиний, який з нашого боку працює. І ще маленький санаторій для дітей «Лісний». Все, більше нічого немає. Колись вулиця була – суцільні табори. Три табори вкрала донька Кравченка покійного, зараз там «Адмірал-клуб». І біля мене табір «Зірочка», там збудували котеджне містечко – 80 будинків. Це теж діло її рук.
Подав я в суд два тижні тому на повернення цих зелених зон. Розписали цю справу на суддю Линника, який нам ще тоді ставив перепони у поверненні награбованого. Це – місцевий князьок, який сидить у себе в кабінеті й думає, що він може вершити долі цілого міста. Зрозуміло, що він заангажований. Йдеться тільки про повернення землі, вартість якої – 10 мільйонів доларів. Якщо збудувати ось такі п’ятиповерхівки, то вже будуть сотні мільйонів доларів…
Люди купують оці дешеві, проблемні квартири, бо хочуть жити в зеленій зоні. Та вони не розуміють, що тих зелених зон не буде. А ось проблеми залишаться. Нещодавно звернулися до мене люди. П’ятиповерхівка, 40 квартир, купили їх три роки тому. І до цього часу в будинку немає газу, води, постійно вимикають електроенергію. Немає свідоцтва на право власності. Усі ці будинки з такими проблемами. Вони всі незаконно будуються. Є дозвіл на будівництво одноповерхового будинку на 300 кв. метрів, де не треба ні ліцензії, ні погоджувальних документів з різних інстанцій. А споруджують п’ятиповерхівку. І починають заднім числом її легалізовувати. Заносять гроші туди, сюди, туди... В результаті за рахунок того, що вони продають будинки ще до того, як вирили котлован, люди їх купують як кота в мішку. Вони не знають, з якими проблемами їм доведеться зіткнутися, як доведеться мучитися, щоб отримати необхідні документи.
Місто наше на межі знищення. І якщо ми зараз це не зупинимо, то цього міста не буде. Що ми хочемо? Війна війною, але в нас уже з'явилися ідеї, як зберегти місто. Ми пропонуємо зробити з Ірпеня таке унікальне історико-культурне місто. Ми хочемо, щоб Ірпінь розвивався як курорт. Нехай до нас приїжджають кияни, гості, іноземці, зупиняються в нас на відпочинок. Вони не бачили такого, як у нас. Житлова забудова межує зі столітніми соснами. У них в Європі такого немає. А в нас є. І ми готові створити всі умови, щоб вони тут відпочивали. І оті 8 зон, за які ми воюємо, кожна з них сама по собі унікальна. Там можна зробити і лижний курорт. У нас є місце, де можна його зробити. Є місця бойової слави, у нас є дзоти. Тобто є можливість зберегти місто. І ми мусимо це зробити самі. Більше нікому.
Проблема Ірпеня – це глобальна проблема усієї Київщини, а можливо, й України
– Це відсутність законності у виділенні землі, – так вважає Олена Старшинова, мешканка Ірпеня. – Відсутність відповідальності перед сьогоденням і майбутнім. Відсутність державної волі. Якби вона була, цього б не сталося. В усьому цивілізованому світі нікому й ніде не можна зрубати жодного дерева, тим більше вікового, яке є по суті пам’ятником природи. У нас же по Ірпеню вирубано практично все. Ірпінь, який був зеленою зоною, який повинен був залишатися буферною зоною, зоною відпочинку, рекреаційною зоною для Києва, сьогодні знищено повністю. Ліси, які тут були, розбазарено, і на їхньому місці збудовано житло. При цьому місто з цього нічого не отримало. Ні на дороги, ні на каналізацію, ні на водопровід, ні на будівництво садків чи шкіл. Просто нагрів руки чийсь приватний бізнес чи певна мафіозна структура. Залишається тільки сподіватися, що колись цьому буде покладено край.
Що стосується території санаторію, це просто очевидно і логічно, що там не повинно нічого будуватися, крім розширення самого санаторію. Розуміючи це і підкладаючи документи під виглядом будівництва рекреаційного комплексу, з 2004 року фірма «Босфор-інвест» почала ось такі методичні кроки із захоплення цієї території. Спочатку малюється картинка, вона була намальована і вона є для узгодження цієї землі. Картинка, на якій зображено якісь будиночки, стежки, дитячі майданчики… Під це виділяється 1,5 га землі в оренду. Всі узгодження з екологами, пожежними, СЕС тощо отримувалися під рекреаційну зону. Насправді згодом відбувається підміна документів чи заміна цільового призначення і планується будівництво багатоквартирних житлових будинків. Це абсолютно точно. Можете прийти до Скаржинського і спитати його. Він сам каже, що тут споруджуватимуться багатоквартирні житлові будинки.
Скоро у вас взагалі води не буде, її заберуть нові будинки. Так сказав мер Ірпеня
– Я був прооперований у 2006 році, – розповідає Юрій Нарбаєвич Аманджолов. – У мене 2 протези в серці. Інвалід 1-ї групи. Лікуюсь у цьому кардіологічному центрі двічі на рік – навесні і восени. Ось тут стоять представники ініціативної групи, котрі, як і я, впродовж багатьох років отримують шанс на життя. В 2010 році ми дізналися, що головлікар санаторію «Ірпінь» заборонив видавати путівки на лікування до кардіологічного центру, і ми організували всеукраїнську акцію протесту інвалідів-сердечників. Тут лікуються з усієї України, з усіх областей, бо це єдиний унікальний центр, створений ще Амосовим 43 роки тому. І після цієї акції Міністерство охорони здоров’я видало наказ про відділення центру від санаторію в окремий лікувальний заклад. Але відкриття центру затягнулося. І 21 лютого 2011 року вже тут наших хворих не було, тоді ми організували другу акцію інвалідів-сердечників. Приїхало 600 інвалідів, незважаючи на 13-градусний мороз. Ми вийшли з транспарантами та крапельницями до Міністерства охорони здоров’я, де провели з колишнім першим заступником міністра Онищенком годинну бесіду. Він пообіцяв, що центр таки відкриють.
Ми запросили сюди, в Ірпінь, комісію МОЗ, щоб подивитися четвертий корпус санаторію, який більше 15 років стоїть без діла. Ми самі хотіли його відремонтувати і просили про це в міністерства. У нас дві установи на цій території – і санаторій «Ірпінь», і центр реабілітації кардіологічних хворих. Тож я звернувся до головного лікаря санаторію Краснянського (бо він отримав від тієї фірми, яка збирається зводити тут будинки, 600 тис. грн добровільних внесків і вже дозволив частину паркана прибрати й поставити ворота, щоб вони заїжджали). А восени вони вже вирізали ліс – ця фірма «Босфор-інвест». Як може на одній території знаходитися дві лікарняні установи і 5–6 житлових будинків?!
Якось наша ініціативна група у складі 4 осіб їздила до мера міста Ірпінь. Ми поїхали з іншого приводу – у кардіоцентрі прорвало водопровід і 2 дні не було води. Просили, щоб він нам допоміг, а він сказав: та скоро у вас взагалі води не буде, бо її заберуть нові будинки. Ось що відповів нам мер. Так що ж тоді тут відбувається?
Думаю, що тепер нам потрібно звертатися вже до Генеральної прокуратури, більше немає куди.
Ми, пацієнти, здаємо добровільні внески, своїми силами ремонтуємо цей центр. Але ця споруда вже тіснувата. Ми створили Міжнародний благодійний фонд «Амосовські серця» і маємо можливість відремонтувати четвертий корпус, який уже 15 років не експлуатується. Його ж поки що нам не віддають, натомість наш парк уже прибрали до рук.
Ми вийшли для того, щоб відстояти свою територію, інакше заберуть усе...
– Я особисто звертався до Цибенка, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань інвалідів, ветеранів війни та праці, – розповідає Михайло Якович Багнюк, пацієнт кардіоцентру. – Було зроблено депутатський запит до Генеральної прокуратури. І мені прийшла звідти відповідь – не відписка, а підтвердження того, що нібито це все було зроблено на законних підставах. Чому? Тому що добро дали на відчуження території якраз головлікар і представники МОЗ, які тим самим підтвердили, що їм ця територія не потрібна. Хоча за всіма нормами на кожного пацієнта повинно бути не менше 50 кв. метрів. Якщо підрахувати, що нас 150 осіб і плюс 50 ліжок. Це – 200 ліжок. Повинно бути не менше 10 га. Але з тих 8 га, які вже обнесені парканом, у середині обнесеної парканом території вже забрано 4 га. Залишилося 2 га. І на центр, і на санаторій «Ірпінь».
І зараз ми вийшли для того, щоб відстояти свою територію. Тому що поступово заберуть усе… Такої допомоги потребують багато людей, бо смертність від серцево-судинних захворювань в Україні щороку зростає. І Амосовський інститут робить приблизно 16 тис. операцій на рік. А центр – єдине місце в Україні, де можна отримати кваліфіковану допомогу. Ми приїжджаємо сюди, бо тут є дуже гарні спеціалісти і ми отримуємо ефективну допомогу.
Джерело: http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/hitriktn/a61613
|
|
Переглядів: 964 |
Додав: lavrentiyberiy
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
