Парк Героїв

Пошук

Наше опитування

На твою думку ситуація з Парком Героїв це:
Всього відповідей: 145
Головна » 2018 » Лютий » 27 » ІРПІНСЬКИЙ СУД - ЄВРОПЕЙСЬКІ РІШЕННЯ
3:31 PM
ІРПІНСЬКИЙ СУД - ЄВРОПЕЙСЬКІ РІШЕННЯ

Не для кого не є таємницею, що я маю Свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю, яке я отримав ще 12 років назад. 5 років я практикував адвокатську діяльність і був успішним адвокатом. Але 7 років назад я постав перед вибором, або продовжувати практикуватись, або присвятити свій час Громадській діяльності. Тоді в влітку 2011 року я вперше зіштовхнувся з проблемою знищення зелених зон. Перед загрозою знищення опинилась маленька зелена зона площею 1.1 га з могилою 57 радянським воїнам, яки загинули визволяючи наше місто від німецько-фашиських загарбників. Цю зелену зону ми згодом назвали парком «Героїв», Чи міг я дозволити знищити зелену зону з могилою на яку ми ще в садочку носили квіти на 9 травня і плакали разом з тією бабусею, що ховала цих хлопців? Звичайно ні! Тоді я ще не знав, що захист цієї зеленої зони кардинально змінить мою свідомість і зробить мене зеленим активістом. Я обрав шлях боротьби і за ці маже 7 років ми створили потужну Громадську організацію, яка нараз захищає десятки гектарів останніх зелених зон. За цей час проблема захисту і збереження зелених зон стала проблемою номер 1 у свідомості більшість мешканців нашого міста! В місті з’явилися парки в тих зелених зонах, що ми не дали забудувати.

За ці останні 7 років я майже не займався адвокатською практикою бо нереально займатися громадською діяльністю і вести справи у судах. На Громадську діяльність уходить дуже багато часу. І хоча вони зовсім не приносить матеріальної вигоди, проте приносить дуже величезне моральне задоволення. Парків і скверів нам ніхто не обіцяв! Їх би фізично не було ще до того навіть, як мер-забудовник Карплюк дірвався до влади!

Але стаття не про це. А про діяльність нашого Ірпінського суду.

Зараз я нарешті почав відновлювати свої професійні навички і знов займатися адвокатською практикою. Наразі у мене є декілька судових справ деякі з яких розглядаються в Ірпінському суду.

От про одну з таких справ я і хочу написати. Точніше про рішення Ірпінського суду, яке нещодавно було прийнято.

Багато людей не вірять в судову систему, називають її корумпованою, кажуть, що в Україні немає закону і т.і. Що саме цікаве більшість з людей, які люблять звинувачувати суди в корумпованості самі ніколи не мали з ними справи. Просто ці люди, як мантру повторюють нав’язану ним локшину про тотальну корумпованість українських судів. Щодо відсутності в Україні законів то тут я взагалі кардинально не згоден з цим нав’язаним стереотипом. Закон в Україні є! При чому закони в нашій країні одні з найкращих в Європі. І якщо мені хтось говорить, що в судах не можна добитися правди то я кажу, що у вас просто був поганий адвокат! Насправді проблема не в відсутності закону! Проблема в його недотриманні! А недотримується в тому, що люди настільні необізнані зі своїми правами і обов’язками, що це не можуть не використовувати різного роду шахраї і негідники при владі! Тож друзі може проблема не в судах, а в правову нігілізмі людей? Незнання закону не звільняє від його виконання і дотримання.

Я не буду казати, що в українських судах немає корупції, звичайно є, але просто і безпідставно звинувачувати суд тільки тому, що так говорять в суспільстві це як мінімум глупо, а як максимум некоректно!

Якщо брати ті рішення, які я отримував по моїм адвокатським справам за останніх пів року то я з впевненістю можу сказати, що вони було всі законними! Згадайте останні справи про накладення арештів на Гостомельське шосе, зелену зону ДСО, справу проти мене на 50 000 грн., які забудовник Мірончук хотів з мене стягнути. І це тільки в Ірпінському суді. А я кажу про суди м. Києва, області, інших міст України в яких я приймав участь.

Я можу впевнено стверджувати, що за останній рік судді різних судів в Україні зробили новий якісний стрибок! І це легко пояснити. В судах стає все менше і менше суддів, які працювали це з радянських часів і часів ранньої незалежності. Ці судді так і не перелаштувались з тієї совкової судової системи. А от нові судді, судді молоді тобто нового покоління вже почали формувати нову судову систему. Ці судді все більше і більше використовують Європейську практику у винесенні свої рішень. А в Європі зовсім інший підхід і до людей та їх прав і обов’язків і до закону! Цей факт не може не радувати бо це нове судочинство! І саме ці судді потроху, але змінюють свідомість людей і відновлюють довіру до українських судів!

І мене дуже приємно, що такі судді є в Ірпінському суді. От про такого суддю, а точніше про рішення яке було прийнято з урахування Європейської практики я і хочу вам розповісти.

Мова йде про ухвалу суду про застосування запобіжного заходу в кримінальному судочинстві. Я навмисно не буду писати прізвище судді, щоб мене ніхто не звинувачував в тому, що я когось рекламую чи вихваляю. Тому в ухвалі я повністю стираю ідентифікацію всіх учасників судового процесу і прізвищ фігурантів справи бо таємницю слідства і презумпцію невинуватості ще ніхто не відміняв. Я буду писати тільки про застосування законодавство при винесені вказаної ухвали.

В розгляді такого роду клопотань про застосування запобіжних заходів я почуває себе дуже впевнено. В моїй практиці 99% моїх клієнтів, яким хотіли застосуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою всі так би мовити «гуляють», а ті що на момент входження мене у справу знаходились в СІЗО, виходили н свободу. При чому мова йде, як про тяжкі злочини так і про особливо тяжкі. Згадайте останню «гучну» справу по Герою Олександру Федорченко «Бресту». Коли міністр МВД Арсен Аваков кілька днів тиснув на суд використовуючи свою посаду для того, аби засадити його за грати!

Але ж суд незважаючи на його вибрики не піддався на цей тиск і залишив Сашка на волі.

Доречі на суді по Сашку суд на моє клопотання відпустив його з клітки, ще до розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу по суті.

Це також є застосування  Європейскої практики. 

 Але повернемося до суті статті.

Я за останні 7 років своєї Громадської діяльності написав десятки ба навіть сотні статей, але в цих статтях я мало використовував посилання на статті кодексів і законів України. Я думаю настав час ділитися своїм досвідом і знанням законів з вами для того аби ви знали ваші права і обов’язки. Я на 100% впевнений, що якби люди знали хоча б елементарні норми закону то таких речей, як побутова корупція вже б давно не існувало! Вона існує тільки тому, що люди не знаючи своїх прав і шукають спосіб, як вирішити свої питання так би мовити підмазавши когось. А от якби вони знали ці норми вони б це робили, а прийшовши до чиновника якоїсь установи просто вказували, що на підставі статті такої закону такого ви ЗОБОВ'ЯЗАНІ дати мене довідку, надати дозвіл тощо.

Не знаю чи знадобиться вам знання з застосування запобіжного заходу у кримінальному праві, але я думаю загальні знання вам не завадять!

Так, що сідайте зручно у свої крісла і читайте))

Почнемо з того для чого застосовується запобіжний захід і з якою метою.

Згідно статті 176 Кримінально-процесуального кодексу України в нашому законодавстві є такі види запобіжних заходів 

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Самий м’який запобіжний захід це особисте зобов’язання, а найсуворіший тримання під вартою.

Мета і підстави застосування запобіжних заходів

1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ви спитаєте так в чому ж полягає застосування Європейської практики в такого роду ухвалах і в чому відмінність від тих рішень, що виносилися раніше.

Почнемо з того, що в Європі дотримання прав і свобод людини є найприорітетнішим в діяльності держави. Совкове ж судочинство до людини, яка тільки підозрюється в скоєні якогось злочину відносяться вже, як до злочинця. Особливо якщо людина вже скоювала якісь злочини і визнавалася судом винною. В радянському законодавстві було навіть таке визначення «рецидивіст», тобто людина, яка неодноразово була засудження за схожі злочини. Ця норма була закріплена в кодексі 1960 року. З прийняттям нового Кримінального кодексу України у 2002 році, ця норма зникла. В Європі це кардинально не так. Там презумпція невинуватості дотримується чітко. Людина вважається невинуватою поки її вину не докажуть в судовому порядку у визначений законом спосіб.

В Європі до людини, яка була засуджена і відбула визначений судом строк покарання відносяться, як до звичайної людини. І якщо людина вчинила новий злочин то презумпція невинуватості застосовується залізно. В нашій судовій системі досить довго зберігалося це совкове відношення до людини, яка вже була засуджена. І коли така людина вчиняла новий злочин і на досудовому розгляді і на суді до такої людини вже суб’єктивно відносилися, як до злочинця.

На якій законодавчо визначеній підставі  застосовується  Європейська практики в українському судочинстві. Статтею 7 КПК України визначено основні засади на підставі, яких відбувається розгляд кримінальних проваджень. Це -

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Сторона обвинувачення (слідчий, прокурор) дуже часто зловживаючи своїми правами та не дотримуються ні прав і свобод людини відносно якої проводиться досудове розслідування ні норм КПК України.

Повертаючись до ухвали про застосування запобіжний заходів про які я написав, хочу розказати, а як же вони застосовуються судом.

Відповідно до ст. 194 КПК України - Застосування запобіжного заходу.

 Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тобто при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити ці три обставини, якщо хоча б одна з вказаний обставин не буде доведено то згідно ч.2 цієї ж статті слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. 

З написано виходить, що це не підозрюваний/обвинувачений разом адвокатом повинен доводити, що немає обставин передбачених в цій статті. Це повинно зробити сторона обвинувачення.

А от сторона обвинувачення (слідчий, прокурор) зазвичай не дуже переймаються щось доводити. Щодо обґрунтованої підозри то вони підкладають до клопотання майже всі папірці, що вони «намалювали» в справі. А вони в переважній більшості не те,що нічого не доводять, а навіть складені з порушенням норм процесуального права. Конкретно в цій справі докази такі смішні, що навіть судді було смішно. Щодо ризиків то вони просто перелічують ті ризики, що зазначені в статті 177 КПК України і взагалі не утруждають себе доводити існування цих ризиків, а просто  зазначають, що підозрюваний «може втекти», може «знищіти докази», «може тиснути на свідка чи потерпілого». Але ж вони повинні не тільки їх перелічити, а довести їх реальність!

Також сторона обвинувачення повинна довести чому не можна застосувати більш м’який запобіжний захід.

Так от совкова модель судочинства відносячись до людини, яка тільки підозрюється у вчинені злочину вже як до злочинця. І тому раніше майже всі судді займали сторону обвинувачення і задовольняли безглузді, безграмотні і невмотивовані клопотання про застосування запобіжного заходу і відправляли людину в СІЗО.

Я думаю вам не треба розказувати, що таке СІЗО. Нічого приємного перебування там не приносить. Я знаю про, що кажу бо на власному досвіді відчув всі «прелесті» перебування там.

Багато хто з вас може теж сказати, що мовляв, а що тут такого нехай сидять. Але ж друзі ви напевно не знаєте скільки коштує для нашої з вами кішені перебування однієї людини в СІЗО. Я думаю ви розумієте, що це все оплачується з бюджету. Я не досліджував скільки стоїться перебування в самій установі на одну людину, але точно знаю скільки коштує транспортування такої людини з Лук'янівкі до Ірпінського суду – 3000 грн. Це з урахуванням витрат на охорону і ГЗМ. І це тільки одна поїздка, а при розгляді кримінальних справ, яки можуть затягнутися на роки ви уявляєте, які ці суми. Виникає цілком логічне питання, а навіщо витрачати такі шалені кошти? Тільки в Лук'янівському СІЗО кілька тисяч чоловік. А ви уявіть скільки таких людей, які ТІЛЬКИ ПІДОЗРЮЮТЬСЯ сидить по всій України!

То навіщо витрачати такі шалені кошти, якщо можна застосувати більш м’які запобіжні заходи не пов’язані з тримання під вартою! Наприклад застосування цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю (браслет) повністю нівелює всі ризики передбачені ст. 177 КПК України, такі як можливість переховування тощо. А якщо людина порушить цей запобіжний захід тоді йому буде прямо дорога в СІЗО.

От в цьому і полягає Європейський підхід до вирішення таких справ в суді. І мені приємно констатувати, що суди в Україні все більше і більше застосовують рішення Європейського суду з прав людини у своїй практиці.

І мені подвійно приємно, що така практика все частіше використовується саме в нашому Ірпінському суді.

Тому друзі перед тим, як звинувачувати суди в «продажності» подумайте навіщо це робити! Особливо коли ви самі ніколи не стикалися з судовою системою!

Особисто для мене єдина гілка влади до якою у мене є довіра це – СУДОВА система. До ЗАКОНОДАВЧОЇ – Верховна рада, та ВИКОНАЧОЇ – Кабінет міністрів у мене довіри немає ніякою. Є довіра до деяких депутатів ВР. Також є довіра до ЗМІ, які неофіційно називають 4-ю гілкою влади.

Також друзі давайте не забувати про умови в яких працюють наші судді! Наразі в Ірпінському суді працюють 7 судей, при штаті 11. І це на весь Ірпінський регіон, який вже по самим скромний підрахункам перевищує 200 000 чоловік! Навантаження просто шалене! Колись на початку 2000-х років мій батько працюючи суддею за рік розглянув коло 700 справ. Це був 3-й результат по всьому Києву. Сьогодні ж для суддів Ірпінського суду 700 справ за рік це мінімальний показник! Як працювати в таких умовах? Я не знаю чому в Ірпінський суд не призначають нових суддів, але те, що ці 7 працюючих перевантажені справами це факт! А роботу суду в таких умовах ще треба організувати. Тож треба віддати належне і голові суду за організацію роботу.

А також не забувайте про шалений тиск з боку потвор забудовників на суддів. Ми всі пам"ятаємо  до чого опустилися ці негідники повісивши на Сіті-лайт біля суду банер для тиску на суддів Ірпінського суду. 

Тому друзі я прошу вас дати суддям Ірпінського суду ліміт довіри! Давайте хоч морально підтримуємо суддів в їх дуже нелегкій роботі. Я переконаний зміни настають не тільки в нашому суспільстві, а і в судовій системі. Нові судді, що прийшли працювати в наш суд мають вже зовсім іншу правосвідомість і Європейський підхід до розгляду справ.

P.S. Для недоброзичливців, які почнуть говорити, що я навмисно вихваляю Ірпінський суд бо там розглядається моя «корупційна справа» повідомляю, вона знаходиться на розгляді в Бородянському районному суді і Ірпінський суд до моєї справи не має ніякого відношення.

 

З повагою,

 

Голова Громадського руху захисту

зелених зон Київщини, адвокат,

дептута ІМР                                                         Лаврентій Кухалейшвілі

Переглядів: 591 | Додав: Лаврентий | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Календар

«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728

Архів записів

Друзі сайту